ROZUM

Є фрази, які звучать як жарт. Але насправді — це діагноз. “Коли чорт старіє, він стає монахом.” Це не про віру. Це про природу сили.   Ілюзія розвитку З віком люди стають тихішими. Менше ризикують. Менше говорять. Менше діють. З боку це виглядає як зрілість. Але справжнє питання інше: це вибір — чи втрата ресурсу?   Коли закінчується можливість Молодість дає надлишок: — енергії — помилок — сміливості Людина дозволяє собі більше — не тому, що вона гірша, а тому що може. З часом: — тіло обмежує — ризик дорожчає — наслідки стають незворотними І те, що було вибором, стає недоступним. У цей момент з’являється нове слово: “мудрість”.   Два типи монаха Перший — від слабкості. Він більше не може. Але не визнає цього. Він називає втрату сили — принципом. Втрату бажання — спокоєм. Страх — усвідомленістю. Це не трансформація. Це раціоналізація. Другий — від сили. Він може — але не робить. Може ризикувати — але обирає контроль. Може брати — але обирає межу. Його тиша — не порожнеча. ...

Скверна рідко приходить гучно. Вона не ламає двері — вона просочується крізь щілини. Через дрібну неправду, через ліниву думку, через відмову дивитися на себе чесно.   У дуже простих речах: коли виправдовуєш те, що знаєш неправильним, коли відкладаєш важливе, коли дозволяєш собі бути неуважним до власних слів.    Спершу вона майже непомітна. Легка тінь на внутрішньому дзеркалі. Але якщо її не стерти — вона густішає. І одного дня людина вже не бачить світла таким, яким воно є. Скверна — це не зовнішній ворог. Це внутрішня недбалість. Коли розум перестає тримати варту. Коли воля перестає тримати напрям. Коли серце дозволяє собі зрадити власну висоту. Та є проста та шляхетна відповідь. Очищення. Чесність із собою. Дисципліна думки. Тиша для розрізнення. Слово, сказане правдиво. Вчинок, зроблений гідно. Так щодня знімається пил зі скла душі. І світ знову стає прозорим. Бо шлях шляхетної людини — не в тому, щоб ніколи не торкнутися скверни, а в тому,...

   Бог не створив бісів як бісів. Він створив духовних істот вільних свідомим вибором. Частина з них сама обрала відхід від світла, від джерела. Ми це називаєм злом, тому що, відлючивши себе від джерела ( Бога) вони відключили себе від енергії, причому творчої енергії. Причому біси зберегли свідомість і інтелект, це надзвичайно інтелектуальні істоти, але які не можуть творити. Бог дав вибір всім розумним істотам, тому що без вибору не було б любові, не було б справжньої особистості, не було б гідності. Так зване зло відключивши себе від енергії Бога, існують в замкнетості, живучи по енерції. Підживлюючи себе злими емоціями людей:страхом, гнівом, заздрістю.   Біси - це розум без любові. Святі - це розум зєднаний з любовю. Боротьба добра і зла це не казка, це боротьба за напрям волі. Це як сонце світить, місяць відбиває  світло сонця. Сонце це істина, а місяць це зло, обман він не має свого світла, лиш викривлює світло сонця. Тому монахи наголошували на тверезості роз...

Людина, що справді бачить себе, рідко поспішає судити інших. Бо її погляд звернений усередину. Вона знає: головна битва відбувається не назовні, а в глибині власної волі, характеру і розуму. Хто плаче про себе — тобто усвідомлює власні слабкості — не має потреби стежити за падіннями інших. Він зайнятий справою шляхетнішою: відновленням власної постави. Натомість людина, поранена самолюбством, нагадує пса, ужаленого звіром: замість лікувати рану — вона гавкає, звинувачує, переслідує. Її увага спрямована назовні, бо всередину дивитися боляче. Шляхетність починається там, де людина перестає бути реакцією — і стає владою над собою. Не судити — не означає бути слабким. Не судити — означає мати силу, яку не потрібно доводити.

    Є в людині невидиме джерело. Не в тілі — а в глибині волі. Звідти народжуються сльози — не слабкості, а ясності. Сльози — це знак, що душа ще жива, що вона бачить себе. Але трапляється, що джерело пересихає. Людина більше не відчуває сорому. Не чує внутрішнього докору. Тоді вона може зробити навіть те, що раніше здавалося немислимим. Так Лот, осліплений духовною сухістю, упав у беззаконня. Є й інша небезпека — коли джерело не просто висихає, а псується. Коли в ньому з’являється твань — гординя, презирство, самозвеличення. Тоді людина вже не просто грішить — вона виправдовує своє зло. Так упав той, хто був світлоносцем (Люцифер). Отже, головна праця шляхетної людини — берегти своє внутрішнє джерело чистим. Щоб воно могло плакати. Бо хто здатен плакати про себе — той не стане судити світ.

Смерть-це не кінець, це лише початок.   Ми всі боїмося смерті, як щось чуже, не наше.Але смерть являється частиною природи, а в природі немає ізянів, немає помилок.Уяви собі, якби все на Землі жило вічно, що це було б за життя? Скільки існувало б зла.Перенаселення, обмежений простір, люди уявляли собі, що вони боги.   Як описує міфологія, це призвело до трагедії. Втрата покори перед Вселенським буттям, його законам.Втрата сенсу життя, його цінності, ми б втратили духовний розвиток.Наші діла не мали б сенсу, бо час втратив вагу, і справи можна відложити на потім. "Лиш те що має кінець, має цінність"   Наше життя потрібно міряти не довжиною літ, а вагою наших справ.Ми повині боятися не смерті, а того, що прожили недостойно.Чи знаєш ти про що люди жаліли на одрі своєї смерті? Про те, що не жили так, як хотіли.Про те, що віддавали перевагу "ще трохи попрацюю", в обмін на час проведений з своїми дітьми, та близькими.Що втратили дружбу, важливих для них людей.Про те, ...

Чи часто ви задавались питаням, чи живу я зараз? Скільки разів на день ви думаєте про майбутнє, або жалієте про минуле? Ви живете зараз, чи в майбутніму?   Є такі поняття, як годинний час, і психологічний час. Наприлад, якщо ти зробив помилку в минулому, а висновок тільки зараз, то це означає, що ти використовуєш годинний час. Якщо ти перебуваєш ментально в цій обставині, знаходячись в стані самокритики, жаління, ти робиш це відчуття вини частиною свого відчуття самого себе, то тоді воно стає психологічним часом.   Чим небезпечний психологічний час? По дорозі до кумунізму було вбито і замучено приблизно 50 мільйонів людей. Це приклад того, як віра в майбутній рай створила пекло в теперішньому. Не хвилюйся  і не давай великого значення своєму труду-просто віддавай увагу тому, що ти робиш. А результи будуть зявлятись самі по собі.   Росте все там, де найбільша наша увага. А справжня сила уваги може бути лиш в моменті зараз. Так, як минуле вже було, а майбутнє взагал...

Чи багато людей задумувались, чому існують злочинці та герої? Ми всі, ціле життя звертаємо увагу на поведінку інших людей.І берем з них приклади,переймаєм характер,можливо починаєм себе трошки інакше поводити, частково переймаєм манери.   Що цікаво то, як злочинець так і герой нарушають соціальні норми.Досить часто злочинцями стають люди, які виросли в малозабезпечиних сімях.Переважно таких людей погано сприймає соціальне середовище, їх зневажають, іздіваються, експлоатують в своїх потребах. Вних є проблеми в сімї. Вони почувають себе більш самотніми, покинутими соціальним середовищем, і їм тяжче себе реалізувати серед людей.Деякі приходять до висновку, що є інший шлях, щоб себе реалізувати та заробити на свої потреби.В Америці, Франції є великі бідні райони де велика кількість злочиності.   Злочини можуть бути вчинені для задоволення психологічнх потреб, таких, як влада, контроль, розвага або помста.Деякі злочинці мають спотворені уявлення і переконаня, які виправдовоють їхню...