ROZUM

Скверна рідко приходить гучно. Вона не ламає двері — вона просочується крізь щілини. Через дрібну неправду, через ліниву думку, через відмову дивитися на себе чесно.   У дуже простих речах: коли виправдовуєш те, що знаєш неправильним, коли відкладаєш важливе, коли дозволяєш собі бути неуважним до власних слів.    Спершу вона майже непомітна. Легка тінь на внутрішньому дзеркалі. Але якщо її не стерти — вона густішає. І одного дня людина вже не бачить світла таким, яким воно є. Скверна — це не зовнішній ворог. Це внутрішня недбалість. Коли розум перестає тримати варту. Коли воля перестає тримати напрям. Коли серце дозволяє собі зрадити власну висоту. Та є проста та шляхетна відповідь. Очищення. Чесність із собою. Дисципліна думки. Тиша для розрізнення. Слово, сказане правдиво. Вчинок, зроблений гідно. Так щодня знімається пил зі скла душі. І світ знову стає прозорим. Бо шлях шляхетної людини — не в тому, щоб ніколи не торкнутися скверни, а в тому,...

Щоб зрозуміти це найкраще, насамперед потрібно поставити правильні запитання, на які вони відповідають:  - віра відповідає, навіщо, для чого?  -наука як, як воно працює?   - релігія в основному це обряди, дає рамки, правила та певну мораль для життя в суспільстві. ВІРА.   Першою була віра -це внутрішня, природна потреба, яка виникає сама по собі. Атеїсти говорять, що вони не вірять, але це глибока помилка. Якщо вони не вірять в Бога або вищі сили, вона вірить в науку, або в людину.   Віра розшифровується, як "ві" відати "ра" світло або Бог, бачити і розуміти Бога. Бачити, мається на увазі не в прямямому сенсі, а бачити розумом, розуміти відчуттями, душею, що такий світ не міг виникнути сам по собі. (Що доказоно і вченими, ймовірність менше 1%). РЕЛІГІЯ Релігія виникла пізніше, в основному коли віру організували в певні правила, обряди, зявлялись духовні наставники. Це був спосіб зберегти традиції та пояснити світ в доступній (простішій) формі. Вважається, ...

Світогляд - це система ціностей, уявлень і направлень про світ, нас, мене самого, яка визначає як ти мислиш, сприймаєш світ, оцінюєш події, приймаєш рішення, як ти живеш і дієш щодо себе, людей, навколишнього середовища.   У світі існує 6 пріоритетів керування людьми, і найперший і найважливіший це світогляд. Більшість людей не мають свого власного, усвідомленого світогляду, воно програмоване інформацією, фільмами, новинами, рідко книгами, середовищем. Переважно ми думаєм і діємо привичками, які успадкували в молоді роки. Такий світогляд не обирають в нього падають.    Сьогодні інформації дуже багато (більшість просто мусор), яку кидають спеціально, щоб людина реагувала емоціями: страхом, обідою, ненавистю, завистю. Коли багато інформації, ми не можемо це все добре обдумати, усвідомити.      Світогляд - це очі через які ми спримаємо навколишнє середовище, події, світ. Стається якась подія, війна, епідемія, криза. Хтось скаже що це кінець, а хтось, що під ч...

   Бог не створив бісів як бісів. Він створив духовних істот вільних свідомим вибором. Частина з них сама обрала відхід від світла, від джерела. Ми це називаєм злом, тому що, відлючивши себе від джерела ( Бога) вони відключили себе від енергії, причому творчої енергії. Причому біси зберегли свідомість і інтелект, це надзвичайно інтелектуальні істоти, але які не можуть творити. Бог дав вибір всім розумним істотам, тому що без вибору не було б любові, не було б справжньої особистості, не було б гідності. Так зване зло відключивши себе від енергії Бога, існують в замкнетості, живучи по енерції. Підживлюючи себе злими емоціями людей:страхом, гнівом, заздрістю.   Біси - це розум без любові. Святі - це розум зєднаний з любовю. Боротьба добра і зла це не казка, це боротьба за напрям волі. Це як сонце світить, місяць відбиває  світло сонця. Сонце це істина, а місяць це зло, обман він не має свого світла, лиш викривлює світло сонця. Тому монахи наголошували на тверезості роз...

Людина, що справді бачить себе, рідко поспішає судити інших. Бо її погляд звернений усередину. Вона знає: головна битва відбувається не назовні, а в глибині власної волі, характеру і розуму. Хто плаче про себе — тобто усвідомлює власні слабкості — не має потреби стежити за падіннями інших. Він зайнятий справою шляхетнішою: відновленням власної постави. Натомість людина, поранена самолюбством, нагадує пса, ужаленого звіром: замість лікувати рану — вона гавкає, звинувачує, переслідує. Її увага спрямована назовні, бо всередину дивитися боляче. Шляхетність починається там, де людина перестає бути реакцією — і стає владою над собою. Не судити — не означає бути слабким. Не судити — означає мати силу, яку не потрібно доводити.

  У шахах є жорсткий і чесний закон: найсильніша фігура не компенсує слабкий центр. Можна мати ферзя, активні фігури, матеріальну перевагу — але якщо король стоїть відкрито, без укриття, без плану, гра тримається не на силі, а на відстрочці поразки. Ферзь бігає. Король — приречений. Цей закон не про шахи. Він про життя. Ілюзія сили Більшість людей роблять ставку на «ферзя»: • гроші • інтелект • статус • зв’язки • публічність • талант Вони вірять, що цього достатньо. Що сила вирішує. Але сила без позиції — це нервова активність. Вона метушиться, гасить пожежі, але не керує грою. Працює багато — і програє системно. Хто такий король у житті Король — це не его і не амбіція. Король — це: • внутрішня опора • ясне «навіщо» • цінності, за які ти не торгуєшся • межі, які ти не дозволяєш перетинати • здатність стояти під тиском Король — це позиція. Не рух. Не шум. Не активність. А стан, з якого ти приймаєш рішення. Якщо цього немає — будь-яка сила стає небезпечною.   Це не щось абстракт...