Джерела сліз

   Є в людині невидиме джерело.

Не в тілі — а в глибині волі.
Звідти народжуються сльози — не слабкості, а ясності.
Сльози — це знак, що душа ще жива, що вона бачить себе.
Але трапляється, що джерело пересихає.
Людина більше не відчуває сорому.
Не чує внутрішнього докору.
Тоді вона може зробити навіть те, що раніше здавалося немислимим.
Так Лот, осліплений духовною сухістю, упав у беззаконня.

Є й інша небезпека — коли джерело не просто висихає, а псується.
Коли в ньому з’являється твань — гординя, презирство, самозвеличення.
Тоді людина вже не просто грішить — вона виправдовує своє зло.
Так упав той, хто був світлоносцем (Люцифер).
Отже, головна праця шляхетної людини —
берегти своє внутрішнє джерело чистим.
Щоб воно могло плакати.
Бо хто здатен плакати про себе —
той не стане судити світ.