Чому ми повинні поважати владу

«Немає влади, що не від Бога» (Рим. 13:1)

Влада — це не просто люди при кермі, а сам принцип порядку, закладений у буття. Як пояснює Біблія, Бог ставить кожного царя — доброго чи поганого — не випадково. Бо правитель є дзеркалом свого народу. Якщо народ живе з вірою, вдячністю та добротою — його очолюють мудрі та справедливі. Якщо ж панує заздрість, невдячність і хаос — влада стає віддзеркаленням цієї темряви.

Закони буття говорять просто: кожен народ має ту владу, на яку заслуговує. Це — випробування як для правителя, так і для підданих. Бо вища форма поваги — не в словах, а в участі: у тому, щоб самому ставати кращим, розумнішим, добрішим. Адже через культуру, виховання, освіту й працю народ формує не лише державу, а й її дух.

Більшість людей критикують владу, не володіючи собою. Критикують те, чого самі не здатні зробити краще. Але як очі — дзеркало душі, так і влада — дзеркало народу.

Зневага до влади — це, зрештою, зневага до себе. Бо ми самі вирощуємо її через виховання, культуру, суспільство.

Давні мудреці казали: «Щоб віддавати накази, спочатку навчися підкорятися».

Неповага ж руйнує духовний порядок, породжує анархію душі, де людина втрачає межі й відповідальність.

Вищий рівень поваги — це служіння істині. Людина з великої літери поважає владу доти, доки вона служить добру, правді й справедливості. А якщо влада відступає від цих принципів — справжня пошана проявляється не в бунті, а в мудрому спротиві, через просвітлення, слово, приклад і добрі діла.

Бо лише світлі душі творять світлу владу. І лише освічений народ може мати мудрих правителів.